Житло витісняє комерційну нерухомість з глобального ринку інвестицій: які процеси на це впливають
До 2030 року понад 33% всіх прямих інвестицій у нерухомість у світі припадатиме на житло. У 2020 році житло складало 25% від усіх інвестицій у нерухомість, у 2010 році – 14%. Інвестиції в житловий сектор активно конкуруватимуть із капіталовкладеннями в комерційну нерухомість, включаючи офіси, у наступні десять років.
Про це повідомляє РБК-Україна REALTY з посиланням на worldpropertyjournal.
Потенціал – за житлом для оренди
Частка житлової нерухомості в інвестиційних потоках підтримуватиметься сприятливими демографічними та економічними факторами, які стимулюватимуть розширення на усталених ринках та прискорення зростання на ринках, що розвиваються, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Європи.
Дані зі звіту компанії JLL "Growth Opportunities in Living", показують, що потоки інвестицій у житлову нерухомість прискорилися за останні п'ять років. Найбільш потрібні багатоквартирні будинки або прибуткові будинки/апартаменти, побудовані для здачі в оренду. Інвестори все більше визнають високі показники прибутковості та можливості зростання, пропоновані цими активами.
2020 року близько 200 мільярдів доларів було вкладено інвесторами у всьому світі в житлову нерухомість. Очікується, що зі зростанням урбанізації та інших факторів, включаючи доступність житла, апетит інвесторів зросте.
Які фактори впливають на зростання ринку
Відповідно до звіту JLL, перспективи зростання ринку житлової нерухомості визначають такі фактори:
- Урбанізація: в останні десятиліття призвела до дисбалансу попиту та пропозиції та проблем з доступністю житла у багатьох країнах. Бажання жити в велелюдних районах з пішохідною доступністю до основної інфраструктури висловлюють як молоді, так і старші покоління. Це стимулює ущільнення таких районів та підвищення попиту на оренду житла.
- Міграція: як усередині міст (між міськими та приміськими районами), так і всередині країн, є ключовим фактором попиту на житло. Через пандемію багато мешканців переїхали з невеликих квартир у центрі міста до просторих будинків у передмісті. Але в довгостроковій перспективі оренда житла в містах буде все ж таки буде переважати над передмістям.
- Демографічні процеси: спочатку орієнтована на молодші вікові групи, від 20 до 30 років, пропозиція оренди житла розширилася. Наразі орендодавці бачать своїми клієнтами ширші верстви населення. Старіння мілініалів буде доповнено досить численним поколінням Z, що посилює можливості сталого зростання в середньостроковій та довгостроковій перспективі.
- Доступність житла: за останнє десятиліття виставлене на продаж житло стає все більш недоступним для більшої частини населення в усьому світі через жорсткі умови кредитування та обмежену пропозицію. На 24 ринках, проаналізованих JLL, середня ціна будинку більш ніж 12 разів перевищує середній річний дохід домогосподарства.
- Місцеве законодавство: національне та місцеве законодавство впливає на доцільність та обсяг ринку оренди та продажу житла. Державні органи запроваджують контроль за орендною платою для боротьби з недоступністю житла. У свою чергу, вони негативно впливають на дохід орендодавців. І навпаки, місцеві закони про зонування міських територій можуть підтримувати більш високу плотність житла, стимулюючи і попит на оренду.
Оцінка ризиків та прибутковості
У дослідженні йдеться про те, що саме ці фактори сприяли розвитку зрілого ринку житла в таких країнах як США, Німеччина, Нідерланди та Великобританія, Австралія та Канада. У той час як консолідація власності є очевидною в невеликих європейських країнах, а широкі можливості зберігаються у важкодоступних географічних регіонах.
Ризики та потенціал прибутковості на ринках різних країн розподіляються нерівномірно: ринки, на яких дисбаланс попиту та пропозиції є найбільшим, пропонують і найбільші можливості для входження на ринок та інвестиційного прибутку, але створюють більше проблем для інвесторів, аніж зрілі ринки.
Раніше ми давали рейтинг країн ЄС щодо зростання цін на житло.