Новий порядок проведення оцінки майна, що вступив в дію з 1 листопада 2013 р., за твердженням чиновників Фонду держмайна і окремих міністрів, покликаний збільшити надходження до бюджету України. Але в жодному документі, в жодному інтерв'ю, в жодному офіційному джерелі не наводиться жодної цифри, що характеризує прогноз збільшення надходжень до бюджету. Виходить, що реформування сфери діяльності, що надає вплив на дохідну частину бюджету країни, проводиться без економічного обгрунтування.
Новий порядок проведення оцінки майна, що вступив в дію з 1 листопада 2013 р., за твердженням чиновників Фонду держмайна і окремих міністрів, покликаний збільшити надходження до бюджету України. Але в жодному документі, в жодному інтерв'ю, в жодному офіційному джерелі не наводиться жодної цифри, що характеризує прогноз збільшення надходжень до бюджету. Виходить, що реформування сфери діяльності, що надає вплив на дохідну частину бюджету країни, проводиться без економічного обгрунтування.
У даній статті ми спробуємо виправити помилку чиновників і порахувати економічний ефект, який може дати новий порядок оцінки майна бюджету .
Щоб не заглиблюватися в тонкощі професійної діяльності оцінювачів, розглянемо тільки один сегмент оподаткування, найбільш чутливий для населення країни - операції з нерухомістю. Для початку сформуємо основні напрямки, що впливають на відрахування до бюджету. Таких напрямків можна відзначити два:
1. Величина податків, сплачуваних до бюджету платниками податків - фізособами при операціях з нерухомим майном.
2. Величина податків, сплачуваних до бюджету та інші фонди фізичними особами як відрахувань з заробітної плати та інших доходів.
Отже, перший аспект.
Згідно з нормами чинного законодавства, до 1 листопада 2013 р. для проведення будь-якої угоди з нерухомістю визначалася «ринкова» вартість такого майна. Виняток становили угоди купівлі-продажу, коли ціна продажу, зазначена в договорі купівлі-продажу, перевищувала величину «ринкової» вартості. У таких випадках базою оподаткування була ціна, зазначена в договорі купівлі-продажу.
З 1 листопада в якості мінімальної величини бази оподаткування став використовуватися інший вид вартості, а саме «оціночна» вартість майна . Що це таке - не знає ніхто. Лише глава ФДМУ Олександр Рябченко пояснив , що «оціночна» вартість на 10-15% нижча від «ринкової».
Отже, база оподаткування зменшується на 10-15%, що позначається і на сумі відрахувань до бюджету.
Давно відомо, що тільки «ринкова» вартість відображає реальний дохід, який можна отримати при відчуженні майна. Використання будь-якого іншого виду вартості обов'язково веде до фінансових втрат власника майна або набувача такого майна, або держави, як одержувача податків .
В якості приклада можна нагадати історію «Криворіжсталі». Специфіка оцінки даного підприємства на першому етапі приватизації особливого резонансу не отримала. Тому мало хто знає, що при приватизації даного комплексу не визначалася його «ринкова» вартість, а була проведена його «стандартизована» оцінка ( «Порядок визначення початкової вартості пакетів акцій», наказ ФДМУ №105 від 23 січня 2004 р.).
За своїм економічним змістом «стандартизована» - попередниця «оціночної» вартості.
З наведеного можна припустити, що чиновники ФДМУ або не в змозі робити висновки навіть з власних помилок, що ставить під сумнів професіоналізм працівників даного органу влади, або абсолютно свідомо впроваджують таку систему розрахунків бази оподаткування, яка приведе до зниження надходжень податків до бюджету держави.
І другий аспект.
Як відомо, кожен працюючий людина оплачує податки і не тільки , виходячи з розмірів зарплати. До зарплати прив'язані виплати в соціальні фонди, включаючи Пенсійний фонд. Якщо людина втрачає роботу - вона автоматично припиняє і відповідні виплати. Очевидно, що чим більше людей в країні забезпечені роботою, тим більше коштів перераховуються до бюджету і позабюджетні фонди.
До 1 листопада 2013 р. в сфері надання послуг з оцінки були зайняті понад 15 тис. чоловік. Після 1 листопада більшість з цих 15 тис. людей залишилися без роботи. Очевидно, що й тут ми спостерігаємо мінус для бюджету.
Виходить, що за обома основними напрямками ми маємо суцільні мінуси. На тлі проекту держбюджету-2014 з дефіцитом понад 60 млрд грн, рішення, що ведуть до зниження нестійкою дохідної частини, виглядають, якщо не дурістю, то, як мінімум, «економічною диверсією».
Єдино можливий варіант, при якому подібне нововведення має сенс і може бути обгрунтовано, якщо мова йде про особисті бюджети чиновників.
В'ячеслав Незваний, Відкритий клуб незалежних оцінювачів, спеціально для РБК-Україна